Українська сфера відкритих даних входить у свою другу декаду. Це шлях, який розпочався з флешок і особистих прохань у кабінетах чиновників, а сьогодні вимірюється мільйонами автоматизованих перевірок. Проте війна та нові економічні виклики змушують нас переосмислити саму концепцію відкритості.

У 8-му епізоді подкасту «Хроніки відкритих даних» голова ГО «Асоціація Відкритих Даних» Наталія Чорногуб та співзасновник ГО «Технології Прогресу» Максим Нефьодов проаналізували, чому сучасна модель публікації даних часто залишається неефективною та як це змінити.

10 років трансформації: від ейфорії до прагматизму

За словами Наталії Чорногуб, за останні 10 років спільнота пережила повний спектр емоцій: від ейфорії після прийняття закону про доступ до публічної інформації до періодів вигорання. Головне досягнення цього періоду — формування культури, де дані сприймаються як «добро» та інструмент щоденної безпеки.

Сфера відкритих даних сьогодні — це:

• Масштаб: щомісяця українці здійснюють понад 7 мільйонів перевірок через спеціалізовані сервіси.

• Екосистема: понад 120 сервісів та антикорупційних ініціатив побудовані на базі відкритих реєстрів.

• Ефективність для держави: на прикладі кейсу Дрогобича видно, що відкриття даних радикально зменшує кількість запитів на інформацію, знімаючи навантаження з держслужбовців.

Проблема «незручних» даних: імітація замість сервісу

Одним із найгостріших моментів дискусії стало питання якості даних. Максим Нефьодов влучно зауважив, що часто ми бачимо «звалища JSON-ів чи CSV-ок». Це ситуація, коли розпорядник формально виконує закон, але публікує дані у такому вигляді, що працювати з ними практично неможливо.

Чому система опирається?

Відкриття даних — процес природно антагоністичний для бюрократії.

• Відсутність стимулів: для чиновника відкриття даних — це додаткова робота та ризик того, що в цих даних знайдуть помилку чи ознаки корупції.

• Страх критики: «Ніхто ніколи нікого не похвалить за відкриття даних», — констатує Нефьодов. У кращому випадку це не помітять, у гіршому — використають для звинувачень.

• Цинізм рішень: деякі керівники свідомо ігнорують норми закону, оскільки не відчувають політичної чи юридичної відповідальності за приховування інформації.

Прозорість як стратегія виживання під час війни

Наталія Чорногуб наголошує: під час повномасштабного вторгнення відкриті дані перетворилися на інструмент національної стійкості. Коли ресурси обмежені, а корупційні ризики зростають, прозорість — це єдиний спосіб зберегти довіру міжнародних партнерів та інвесторів.

«Якщо ми хочемо показати світу, що в Україну можна інвестувати навіть зараз, інвестор має мати змогу перевірити факти дистанційно — буквально зі свого телефону в Нью-Йорку», — зазначає Наталія Чорногуб.

Пріоритезація: на чому варто сконцентруватися зараз?

Асоціація Відкритих Даних спільно з партнерами визначила 10 найбільш критичних наборів даних, які мають найбільшу суспільну користь. Наталія виділяє три «фундаменти»:

1. Єдиний державний реєстр (ЄДР): база для перевірки контрагентів на зв’язки з країною-агресором чи санкційними списками.

2. Реєстр речових прав та кадастр: необхідні для підтвердження легітимності активів та земельних ділянок, особливо в контексті відбудови.

3. Дані про податковий борг: реальний маркер доброчесності бізнесу. «Важливо знати, чи дійсно компанія підтримує державу податками, чи лише декларує наміри», — додає Наталія.

Майбутнє: від кількості до юзкейсів

Головний висновок розмови — ми маємо перейти від кількісних показників (кількість файлів на порталі) до якісних (створення сервісів на основі даних), дотримуючись кількох ключових принципів

• Open by Default: принцип має стати внутрішньою культурою кожного органу влади.

• Сервісність: дані мають подаватися через API та у зручних для аналізу форматах.

• Суспільний запит: єдиною реальною протидією закриттю інформації є активний попит з боку користувачів — бізнесу, медіа та громадськості.

Повний випуск подкасту «Хроніки відкритих даних» доступний за посиланням.

Асоціація Відкритих Даних продовжують адвокувати право кожного українця на доступ до публічної інформації, адже у світі, де дані — це нова нафта, прозорість є нашою головною конкурентною перевагою.