В умовах активної трансформації економіки та зростаючих очікувань щодо екологічної відповідальності бізнесу, управління відходами - особливо небезпечними - набуває ключового значення в контексті ESG-підходів. Проте реальний рівень екологічних ризиків залишається значною мірою непублічним або фрагментарно представленим у публічному полі. 

Команда ГО "Асоціація Відкритих Даних" та R&D центр YouControl провела дослідження, покликане деталізувати, в яких регіонах України концентрується найбільше обсягів небезпечних відходів, які галузі формують критичну частку цього навантаження, та які компанії є основними джерелами таких викидів у 2024 році.

Стаття базується на комплексному аналізі офіційних даних, доповненому візуалізацією просторових і галузевих трендів. Водночас робиться спроба оцінити, наскільки український корпоративний сектор готовий до імплементації екологічно відповідальних практик у сфері поводження з небезпечними відходами — і що це означає в межах ESG-підходів.

Географія небезпечних відходів

У 2024 році юридичні особи в Україні утворили понад 592 тисячі тонн небезпечних відходів. Проте ці обсяги розподілені вкрай нерівномірно: деякі регіони акумулюють десятки відсотків усієї токсичної маси, тоді як інші — залишаються майже «чистими» білими плямами в офіційній статистиці.

Абсолютним лідером за утворенням небезпечних відходів стала Запорізька область — 184 тис. тонн, що становить понад 31% від загальнонаціонального показника. Основними чинниками тут виступає зосередження важкої промисловості, зокрема металургійного і хімічного виробництва, а також енергетичного сектору, що традиційно генерує найбільші обсяги небезпечного виробничого шламу та інших відходів І–ІІ класу небезпеки.

Другу позицію посідає місто Київ із понад 61 тис. тонн. У столичному регіоні де-юре зосереджені не не лише великі промислові комплекси, а й логістичні, медичні, будівельні та сервісні компанії, які також є джерелами токсичних речовин.

До п’ятірки найбільш навантажених областей увійшли також Львівська — 53,8 тис. тонн; Дніпропетровська — 52,0 тис. тонн; Волинська — 37,1 тис. тонн.

Для Львівської і Волинської областей високі показники частково пояснюються вугільною галуззю, переробними підприємствами, а також активним розвитком виробництва з вторинною сировиною, де небезпечні відходи — неминучий побічний продукт.

Натомість на протилежному кінці регіонального ренкінгу — Донецька (39 тонн), Херсонська (11 тонн) та Луганська (7 тонн) області. У цьому випадку низькі показники зумовлені повномасштабною війною, деокупацією територій або тимчасовою втратою контролю над ними, що унеможливлює коректне ведення статистичної звітності через реєстрацію повних обсягів утворення та обліку відходів.

Нерівномірність утворення небезпечних відходів є викликом для екологічної політики, адже розподіл небезпечних відходів по регіонах вказує на кілька ключових тенденцій:

• Токсичне навантаження концентрується в індустріальних регіонах із великою часткою переробної промисловості.

• Дані про утворення відходів можуть бути заниженими або відсутніми у зонах бойових дій, що викривлює загальну картину.

• Велика частка відходів генерується не лише традиційною «важкою» промисловістю, а й сервісними секторами — логістикою, охороною здоров’я, бізнес-послугами.

Для імплементації ефективних ESG-стратегій необхідне детальне зонування регіональних екологічних ризиків, прозора система обліку утворення та утилізації небезпечних відходів, а також зміна підходів до державного та корпоративного контролю у сфері сталого розвитку.

Які сектори генерують найбільше небезпечних відходів в Україні?

Попри воєнні ризики й економічну нестабільність, промисловий і аграрний сектори України продовжують активно працювати. Водночас це означає й стабільне утворення великого обсягу небезпечних відходів — від хімічно агресивних речовин до біологічно активних компонентів, які можуть мати суттєвий вплив на довкілля та здоров’я людей.

Аналітичний огляд від YouControl дає змогу побачити, як саме ці обсяги розподілилися між галузями економіки.

• Нерудна промисловість — це лідер із явним відривом у сфері утворення небезпечних відходів. Вона лідирує з помітною перевагою, згенерувавши понад 201 тис. тонн небезпечних відходів — 34% від загального обсягу. До цього сектора належать кар’єри з видобутку піску, щебеню, глини, а також підприємства з переробки мінералів. Характерними для них є відходи із вмістом важких металів, абразивів та залишків реагентів, що можуть забруднювати ґрунтові води й повітря.

• Медичні заклади знаходяться на 2-му місці за обсягами брудних відходів, адже  80,7 тис. тонн небезпечних відходів походять із медичних установ. Після пандемії та в умовах воєнних дій цей показник істотно зріс. До медичних відходів належать інфекційні матеріали, відпрацьовані ліки, ампули, біологічні залишки та інші потенційно небезпечні речовини, які потребують особливого поводження. Відтак побічним наслідком позитивного соціального впливу на здоров’я громадан є токсичне навантаження на екологію з боку системи охорони здоров’я.

• Аграрний сектор попри часто непомітне для населення забруднення за загальним обсягом утворених небезпечних відходів знаходиться на третій позиції — 65,4 тис. тонн. Джерелом токсичних залишків підприємств сільського господарства виступають пестициди, гербіциди, ветеринарні препарати, а також відходи від тваринництва. Незважаючи на «натуральний» імідж агросектору, він є серйозним джерелом хімічного навантаження, яке часто залишається поза увагою екологічного контролю.

Інші ключові сектори: харчова, вугільна промисловість, водопостачання, металургія, виробництво електроніки, кожен з яких згенерував небезпечних відходів в діапазоні від 25 до 40 тис. тонн. Ці сектори об’єднує спільна риса — наявність хімічно активних виробничих циклів та обмежена екологічна модернізація. Зокрема, у виробництві електроніки відходи можуть містити кадмій, свинець, миш’як та інші надзвичайно токсичні елементи.

ESG і корпоративна відповідальність: вимога часу

Високі показники утворення небезпечних відходів у різних секторах свідчать про потребу у глибшій інтеграції принципів ESG в операційні процеси бізнесу. Мова йде не лише про облік і звітність, але й про впровадження замкнених виробничих циклів, використання безпечніших технологій, розбудову інфраструктури для утилізації й вторинної переробки. Системна робота в цих напрямах — ключ до мінімізації екологічного сліду та підвищення стійкості компаній у довгостроковій перспективі.

Аналітика: Роман Корнилюк, професор КНЕУ, фінансовий аналітик YouControl

Матеріал підготовлено ГО “Асоціація Відкритих Даних” у співпраці з R&D центром YouControl .

Публікація статті відбувається в  рамках проєкту "ESG Data & Compliance. Аналіз, верифікація та впровадження ESG-даних у контексті євроінтеграції" впроваджується за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного фонду «Відродження» в рамках спільної ініціативи «Європейське Відродження України». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу чи Міжнародного фонду «Відродження»