28 квітня 2026 року Верховна Рада ухвалила в першому читанні проєкт Цивільного кодексу №15150 — документ обсягом понад 800 сторінок, що замінює чинний Цивільний кодекс 2003 року. Між першим і другим читанням до проєкту вже подано понад 15 000 поправок — це безпрецедентний показник, який сам по собі свідчить про глибину занепокоєння, яке проєкт спричинив в експертному та правовому середовищі.

Ще у квітні–травні 2026 року експертна спільнота фіксувала ризики, які проєкт створює для системи відкритих даних. Ключове занепокоєння стосувалося чотирьох норм, розосереджених по різних статтях кодексу, які сукупно змінюють базову логіку доступу до публічної інформації — з презумпції відкритості на презумпцію згоди особи.

Висновок Ради Європи, оприлюднений у червні 2026 року, цю проблематику не тільки підтвердив, а й значно розширив, додавши вимір захисту свободи вираження поглядів та необхідності збереження публічного контролю за посадовими особами.

Що зафіксувала Рада Європи

Експерти Відділу співробітництва з питань свободи вираження поглядів РЄ зосередилися на чотирьох групах ризикових норм.

Стаття 336 — «право на цифровий особистий простір»

Норма запроваджує принцип, за яким обробка особистих даних і метаданих здійснюється виключно за згодою особи. Експерти Ради Європи вказують, що такий безальтернативний підхід:

• паралізує функціонування платформ відкритих даних, що агрегують інформацію з державних реєстрів;

• блокує OSINT-аналітику, на якій базується сучасна антикорупційна журналістика;

• унеможливлює системний контроль за корупційними практиками з боку громадськості;

• суперечить статті 8 Закону «Про захист персональних даних», яка передбачає інші законні підстави обробки інформації, не лише згоду.

Стаття 328 — «право на забуття»

Норма дозволяє вимагати видалення інформації не лише через її недостовірність, а й через «втрату суспільного інтересу». Експерти Ради Європи звернулися до практики Європейського суду з прав людини й наголосили: будь-яке право особи «вийти з історії» має балансуватися з правом суспільства мати доступ до даних про минулі події.

Без чітко прописаних винятків норма стає правовим інструментом для:

• стирання слідів осіб, до яких застосовано міжнародні санкції;

• видалення інформації про фігурантів корупційних справ із публічних архівів;

• блокування доступу до даних про недоброчесний бізнес і його корпоративну історію.

Статті 345, 353 — «цифрова приватність» юридичних осіб

Проєкт поширює концепт цифрової приватності на юридичних осіб — компанії отримують «право» на власний цифровий образ, акаунти й профілі, обробка яких потребує згоди самої компанії. У висновку Ради Європи ця конструкція прямо названа правовим абсурдом.

Аргументація РЄ є фундаментальною: юридична особа за своєю природою є штучно створеною правовою конструкцією, а не людиною. Поняття «приватності» у сенсі прав людини до юридичних осіб не застосовне. Концепція цифрової приватності компанії безпосередньо суперечить:

• логіці ведення державних реєстрів (ЄДР, ЄДРСР, реєстри підсанкційних осіб);

• системі комплаєнс-перевірок контрагентів, що є основою KYC/KYCC процедур у банківському секторі;

• завданням фінансового моніторингу та антилегалізаційного контролю.

Відсутність системних винятків для журналістики та контролю за діями чиновників

Експерти Ради Європи окремо наголошують: у тексті проєкту не передбачено системних винятків ані для журналістської діяльності, ані для антикорупційних розслідувань, ані для посиленого публічного контролю за посадовцями. Чинна модель балансу між приватністю та суспільним інтересом, яку напрацював Європейський суд з прав людини, не імплементована.

Прямий наслідок такої прогалини — кожен посадовець матиме формальну правову підставу для блокування публікацій про власні статки, бізнес-зв'язки та конфлікти інтересів.

Що рекомендує Рада Європи

Висновок містить три рамкові рекомендації, які мають бути імплементовані до другого читання:

1. Заміна правила «обробки за згодою» на гнучкі правові підстави — інформація має оброблятися на основі низки законних підстав, включно з суспільним інтересом, журналістською діяльністю, веденням реєстрів та законодавчою функцією.

2. Чітке закріплення винятків для боротьби з корупцією, журналістських розслідувань, OSINT-аналітики та функціонування державних реєстрів — як прямих норм у самому Цивільному кодексі, а не лише у підзаконних актах.

3. Запровадження anti-SLAPP механізмів для захисту журналістів, активістів та аналітичних організацій від судового переслідування з боку посадовців і бізнесу, що використовуватимуть нові норми як інструмент тиску.

Євроінтеграційний вимір

Україна перебуває на активній фазі переговорів про вступ до ЄС, з відкритими переговорними кошиками за низкою глав acquis communautaire. Дві з них — Глава 23 «Правосуддя та основоположні права» та Глава 24 «Правосуддя, свобода і безпека» — встановлюють обов'язкові стандарти у сфері:

• свободи вираження поглядів і доступу до інформації;

• захисту журналістів та ОГС від judicial harassment;

• ефективності антикорупційних механізмів;

• захисту персональних даних у балансі з суспільним інтересом.

Прийняття Цивільного кодексу №15150 у нинішній редакції створює пряму суперечність із цими стандартами. Рамкова умова прогресу за Главами 23 і 24 — наявність системи, де баланс приватності та публічного контролю врегульовано на користь суспільного контролю в чітко визначених категоріях — буде системно порушена.

Окрім того, проєкт у нинішній редакції потенційно суперечить:

• Регламенту Ukraine Facility 2024/792, де доступ до публічної інформації є частиною контрольних умов;

• Антикорупційній директиві ЄС, ухваленій у грудні 2025 року;

• зобов'язанням України в рамках Конвенції Ради Європи №108+ про захист персональних даних, де обробка на основі суспільного інтересу та законодавчої функції є прямо передбаченими підставами.

Позиція АСВІДИ

ГО «Асоціація Відкритих Даних» розглядає висновок Ради Європи як принципове підтвердження експертної позиції, яку українська спільнота захисників відкритих даних послідовно артикулювала з моменту реєстрації законопроєкту №15150.

АСВІДА підтримує всі три рамкові рекомендації Ради Європи в повному обсязі та закликає Верховну Раду України:

• повністю переглянути ст. 336, замінивши безальтернативну «згоду» на гнучкі правові підстави обробки інформації;

• доповнити ст. 328 чіткими винятками для журналістської діяльності, антикорупційних розслідувань, ведення державних реєстрів та посиленого публічного контролю за публічними особами;

• виключити з проєкту концепцію «цифрової приватності» юридичних осіб у ст. 345 та 353 або суттєво звузити її, щоб вона не суперечила логіці комплаєнс-перевірок і прозорості ділового обороту;

• імплементувати anti-SLAPP механізми як окремий блок норм у Цивільному кодексі або супровідному законопроєкті.

Висновок

Висновок Ради Європи не залишає простору для двозначного тлумачення: проєкт Цивільного кодексу №15150 у нинішній редакції не відповідає європейським стандартам у сфері свободи вираження поглядів, доступу до публічної інформації та антикорупційного контролю.

АСВІДА закликає Комітет з питань правової політики Верховної Ради України та Голову парламенту забезпечити повне врахування рекомендацій Ради Європи у редакції другого читання. Голосування за нинішню редакцію без принципових змін стане кроком, що:

• порушить зобов'язання України за Главами 23 і 24 acquis ЄС;

• підірве темпи переговорів про вступ;

• знівелює досягнення України у сфері відкритих даних останніх років;

• легалізує інструменти, які можуть бути використані для приховування інформації про корупційні правопорушення, підсанкційний бізнес та діяльність публічних осіб.

Спільнота захисників відкритих даних України продовжуватиме адвокацію збереження демократичних стандартів доступу до публічної інформації, фіксуватиме голосування народних депутатів та публічно інформуватиме партнерів про прогрес або відкат у цій сфері.